Спасибі, Україно, за пам’ять про воїна!

Майже 70 років тому Асія Нурманова з далекої Карагандинської області Казахстану, мати чотирьох дітей, отримала казенний папірець, що сповіщав: у бою за соціалістичну батьківщину 26 жовтня 1943 року загинув її чоловік Нурманов Амангелди, 1903 року народження, гвардії рядовий 7-ї гвардійської десантної дивізії. Його поховано у братській могилі на північній околиці села Новолипове Новогеоргіївського району Кіровоградської області. Усе життя дружина мріяла побувати на могилі чоловіка. Мрію, як заповіт, передала дітям, онукам, відійшла у інший світ з надією, що Аллах зведе її там з чоловіком і вона розповість йому, як дочекалася перемоги, раділа їй і плакала, щоб не бачили діти. Усіх дітей з допомогою рідні вивела у люди, гордилася ними. Через стільки літ родичі таки побували у місцях, де похований Амангелди Нурманов.

Наприкінці травня до обласної комісії з питань увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, очолюваної заступником голови обласної державної адміністрації Олександром Чернявським, звернулися з проханням сприяти відвіданню могили А.Нурманова його нащадки, племінник Бігожен Сеіт, онук Нурманов Аблай та правнук Нурманов Динмухамед, які приїхали в Україну зі столиці Казахстану Астани. Перед тим вони побували у Харківському міському національному громадському об’єднанні казахстанців «Бирлик», бо останній лист від їхнього родича був саме з визволеної у серпні-вересні 1943 року Харківщини. Харківчани не змогли допомогти, тому що на карті Кіровоградщини немає ані Новогеоргіївського району, ані села Новолипового, тож керівник цього об’єднання Макка Каражанова зателефонували автору цих рядків з проханням допомогти у пошуках. Через ОБД «Меморіал» було встановлено, що дійсно Нурманов, але Аман-жос, 1903 року народження, убитий у бою 26 жовтня 1943 року, був похований у братській могилі у с. Новолипове Новогеоргіївського району. Під час створення рукотворного Кременчуцького моря село Новолипове опинилося під його водами, тож братську могилу було перенесено до села Озера, де знайшли свій останній притулок 5140 бійців та командирів Червоної Армії, з яких лише 1553 з іменами, а решта 3587 – досі безіменні. Спілкуючись із казахськими гостями, члени обласної комісії з питань увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій розповіли їм про діючу в області програму збереження історичної пам’яті про перемогу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років та про шанобливе ставлення до ветеранів війни. А вже потім супроводили казахстанців до місця поховання близької їм людини.

Світловодська районна державна адміністрація та сільський голова Озер Віталій Олексійович Федорус зробили максимум можливого, щоб привести у порядок братську могилу, яку напередодні Дня Перемоги сплюндрували місцеві невігласи-вандали («Кіровоградка» про це розповідала). З ними розбираються правоохоронні органи і, як запевнив нас дільничний інспектор Світловодського райвідділу міліції В.М.Рєзнік, за вчинене зло їх неодмінно буде покарано. Цього чекає і громадськість села та району, де бережливе ставлення до пам’яті про загиблих воїнів – не просто слова. Нас зустріли люди, які знають ціну пам’яті про воїнів, завдяки яким ми живемо під мирним небом.

У сільській книзі пам’яті увічнено Нурманова Амендуга, але це саме Нурманов Амангелди, прізвище якого викарбуване на одній із плит братської могили з датою смерті у бою 26 жовтня 1943 року, коли воїни 7-ї повітряно-десантної гвардійської дивізії розширювали дніпровський плацдарм і відбивали запеклі атаки ворога.

Не можна було без хвилювання дивитися, як гості з Казахстану говорили зі своїм родичем, який спить вічним сном на нашій землі, його рідною казахською мовою. Потім була традиційна поминальна молитва відповідно до канонів священної книги мусульман Корану. На гранітну плиту восьмирічний правнук воїна-гвардійця Дінмаш поклав квіти.

Родичі загиблого на кіровоградській землі воїна висловили глибоку вдячність усім мешканцям нашої області. Це звучало так: «Жауынгер естелiгi yшiн рахмет, Украина!» ( Спасибі, Україно, за пам’ять про воїна!). Вони запевнили нас у тому, що будуть розповідати багатьом родичам про побачену і зафіксовану на відео повагу та пам’ять українського народу до загиблих воїнів незалежно від національності. Адже то була наша спільна перемога над лютим ворогом. Заповіт вдови гвардійця Нурманова виконано.

Василь Даценко,

історик, член обласної комісії

з питань увічнення пам’яті жертв війни

та політичних репресій

От редакции газеты "Кировоградская правда" ХГНООК "Бирлик"

Нам очень приятно, что можем вам помочь. Весь наш коллектив читал историю о том, как через столько лет родственники отыскали могилу погибшего солдата в нашей области.

Это пример того, как нужно чтить память своего рода.

Успешной вам деятельности. Вы молодцы!

С уважением, Татьяна Корень,

редактор газеты "Кировоградская правда"

twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru mail.ru ya.ru rutvit.ru myspace.com technorati.com digg.com friendfeed.com pikabu.ru blogger.com liveinternet.ru livejournal.ru memori.ru google.com bobrdobr.ru mister-wong.ru yahoo.com yandex.ru del.icio.us